Всеукраїнський тиждень з протидії булінгу

Згідно із законом, булінг/цькування – діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могло бути чи було заподіяно шкоду психічному або фізичному здоров’ю потерпілого 

 Відповідно до абзацу десятого частини третьої статті 26 Закону України «Про освіту» керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень забезпечує створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування)

Булінг серед дітей старшого віку та молоді має свою специфіку. Дослідження доводять, що серед старших дітей та молоді булінг трапляється найрідше, а також рідше проявляється у формі фізичного насильства. Найпоширеніші прояви в цьому віці є:

-залякування,

-шантаж (глузування та кібербулінг),

-поширення пліток

Через психологічні особливості робота з такою віковою групою/класом, в якій стався булінг, також має свою специфіку.

Найбільш ефективною роботою в цій віковій групі/класі, де стався булінгу, є робота з формування відносин за принципом рівний-рівному. Необхідно сформувати таку атмосферу, яка сприятиме, аби кожний відчував свою значимість для колективу, особисту цінність, не боявся говорити про свої переживання в колі однолітків.

Важливо, щоб діти могли у спільному колі обговорювати проблеми. Вчитель в таких розмовах відіграє роль тьютора або ментора

У навчальному закладі вирішальна роль у боротьбі з булінґом належить педагогам. Проте впоратися з цією проблемою вони можуть тільки за підтримки керівництва навчального закладу, батьків, представників місцевих органів влади та громадських організацій. Для успішної боротьби з насильством у навчальному закладі:

• Усі мають дійти єдиної думки, що насильство, цькування, дискримінація за будь-якою ознакою, сексуальні домагання і нетерпимість у навчальному закладі є неприйнятними.
• Кожен має знати про те, в яких формах може виявлятися насильство й цькування і як від нього страждають люди. Вивчення прав людини і виховання в дусі миру має бути включено до навчальної програми.
• Спільно з учнями мають бути вироблені правила поведінки у групі, а потім загальні правила навчання. Правила мають бути складені в позитивному ключі «як треба», а не як «не треба» поводитися. Правила мають бути зрозумілими, точними і короткими.
• Дисциплінарні заходи повинні мати виховний, а не каральний характер. Осуд, зауваження, догана мають бути спрямовані на вчинок учня і його можливі наслідки, а не на особистість порушника правил.
• Жоден випадок насильства або цькування і жодну скаргу не можна залишати без уваги. Учням важливо пояснити, що будь-які насильницькі дії, образливі слова є неприпустимими. Реакція має бути негайною (зупинити бійку, припинити знущання) та більш суворою при повторних випадках агресії.
• Аналізуючи ситуацію, треба з’ясувати, що трапилося, вислухати обидві сторони, підтримати потерпілого й обов’язково поговорити із кривдником, щоб зрозуміти, чому він або вона так вчинили, що можна зробити, щоб таке не повторилося. До такої розмови варто залучити практичного психолога.
• Здобувачам освіти треба пояснити, що навіть пасивне спостереження за знущаннями і бійкою надихає кривдника продовжувати свої дії. Свідки події повинні захистити жертву насильства і , якщо треба, покликати на допомогу дорослих.
• Потрібно запровадити механізми повідомлення про випадки насильства, щоб учні не боялися цього робити. Ці механізми повинні забезпечувати учням підтримку і конфіденційність, бути тактовними.
• Для успішного попередження та протидії насильству треба проводити заняття з навчання навичок ефективного спілкування та мирного розв’язання конфліктів [3].

Колективом Конотопського ліцею №14 було напрацьовано комплекс заходів, які сприятимуть налагодженню систематичної роботи зі створення безпечного середовища вільного від насильства та булінгу (цькування) та ефективної системи забезпечення реалізації прав дитини. До цього процесу були задіяні всі учасники освітнього закладу.

Їх діяльність  у сфері запобігання та протидії проявам булінгу (цькування) відзначає два ключових напрями: управлінський і просвітницький.

Управлінський напрям включає: аналіз ситуації в закладі освіти, розробка правил поведінки, алгоритмів дій, плану заходів, здійснення моніторингу його реалізації та безпечності, комфортності освітнього середовища.

Просвітницький напрям – це системна робота з інформування, роз’яснення з метою формування навичок толерантної та ненасильницької поведінки, спілкування та взаємодії всіх учасників освітнього процесу.

Одним із важливих компонентів системи протидії булінгу є формування розуміння необхідності проведення просвітницько-профілактичної роботи впродовж усього освітнього періоду. Заходи, які зазвичай проводяться в навчальних закладах, мають короткотривалий ефект, як, наприклад, «Тиждень толерантності» або «16 днів протидії насильству». Роботу з попередження насильства або зменшення його проявів слід проводити протягом усього навчального року.

Першим етапом роботи було створення фокус-групи, до складу якої увійшли вчителі, адміністрація закладу, практичний психолог та медична сестра, інші працівники, батьки, учні; розробка плану заходів з запобіганням та протидією булінгу (цькуванню) в закладі.

В нашому освітньому закладі існує нормативно-правова база, зокрема:

– статут закладу, що регламентує правила та заходи попередження булінгу серед учнів;

– річний план роботи ліцею включає заходи із запобігання та протидії насильству та булінгу;

– документи для ознайомлення учасників освітнього процесу, інструктажі;

– журнал реєстрації випадків боулінгу.

Невід’ємною частиною освітнього процесу є діяльність психологічної служби, яка регулярно працює з питань проблеми насильства та булінгу в освітньому середовищі.

Психологічна служба працює за наступними основними напрямками щодо профілактики та подолання проявів боулінгу:

– забезпечення профілактики та запобігання цькуванню;

– надання консультативної допомоги учасникам освітнього процесу;

– психологічний супровід учнів, які стали жертвами булінгу, були його свідками чи агресорами тощо.

Для цього проводяться наступні види роботи:

– проведення вхідного та вихідного анкетування з метою діагностики обізнаності учнів щодо проявів насильства та виявлення випадків булінгу;

– діагностика психологічної атмосфери, системи взаємостосунків між однокласниками, соціометрія у класних колективах;

– спостереження під час освітнього процесу, у позаурочний час;

– індивідуальна або групова психологічно-корекційна робота з учасниками конфліктів; з учнями, що потребують підвищення самооцінки, розвиток самоконтролю та здатності до саморозвитку зниження рівня тривожності, зниження рівня агресії, розвиток навичок комунікації та асертивної поведінки, допомоги при адаптації та подолання важких станів і переживань тощо;

– проведення семінарів, міні-лекцій, бесід, диспутів, тренінгів, круглих столів, годин відкритих думок, кінолекторіїв, захистів проектів з учнями щодо переваги здорового мікроклімату у класному колективі над проявами насильства та булінгу, формування правосвідомості і правової поведінки учнів, відповідальності за своє життя, розвиток активності, самостійності, творчості.

– запровадження програм, які навчають дітей навичкам керування своєю поведінкою, шанобливого ставлення до однолітків і дорослих, конструктивного вирішення конфліктів, самостійного прийняття рішень, правових знань у формі гурткової, факультативної роботи тощо;

– інформаційна робота через інтернет-сторінки;

– запровадження соціально-інтерактивних театрів;

– проведення акції «16 днів без насилля»;

– тиждень толерантності;

Під час просвітницьких заходів використовуються різноманітні форми роботи, наприклад: розміщення інформації на сайті ліцею щодо протидії булінгу у віртуальному кабінеті психолога, проведення антибулінгових уроків «Не цькуй», перегляди профілактичних мультфільмів «Скріпочка», «Про пташок», просвітницька інформація для батьків

Висновки. Формування у дітей та молоді нетерпимого ставлення до насильницьких моделей поведінки, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, усвідомлення насильства як порушення прав людини – нагальна потреба сучасного суспільства. Багато кропіткої роботи було проведено для досягнення цієї мети, але зупинятися не можна. Ще потрібно попрацювати над вдосконаленням системи протидії насильству та булінгу у ліцеї.

Подальший розвиток професійних компетентностей педагогів, удосконалення єдиної філософії закладу стосовно проблеми. Збагачення методичними матеріалами з протидії насильству та булінгу: застосування наявних та розробка нових.